Ми позіхаємо найчастіше тоді, коли організм переходить з одного стану в інший: від сонливості до бадьорості, від нудьги до концентрації або навпаки. Це не просто глибокий вдих, а цілий короткий рефлекс із рухом щелеп, обличчя та грудної клітки.
Пояснення
Науковці ще не мають однієї остаточної відповіді, навіщо саме потрібне позіхання, але кілька ідей добре підтримуються спостереженнями. Його пов'язують із перемиканням уваги, регуляцією збудження нервової системи та, ймовірно, з терморегуляцією мозку. Через це позіхання часто з'являється перед сном, після пробудження, під час довгого монотонного заняття або коли потрібно зібратися.
Деталі
Позіхання буває заразним: достатньо побачити, почути або навіть уявити його, щоб мозок автоматично запустив той самий рух. Це пов'язують із соціальною увагою та здатністю «підхоплювати» стан інших. Заразне позіхання спостерігають не лише в людей, а й у деяких інших соціальних тварин. Водночас не кожне позіхання означає втому. Іноді люди позіхають перед виступом, тренуванням або важливою розмовою, коли організм намагається відрегулювати напругу.
Корисно знати
- Позіхання не «наповнює мозок киснем» у простий спосіб: стара популярна версія про нестачу кисню не вважається головним поясненням.
- Найчастіше ми позіхаємо в перехідні моменти дня: перед сном, після пробудження або під час тривалого одноманітного заняття.
- Заразність працює навіть від тексту: інколи достатньо просто читати чи думати про позіхання, щоб захотілося позіхнути самому.
